Соціальний педагог КГ №101 КМР

Ломовицька Тетяна Олександрівна

                    Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.
 

                              Чим займається соціальний педагог у школі?

              Соціальний педагог так само як і практичний психолог – невід’ємна ланка навчально-виховного процесу. Його роль у школі дуже важлива.

               Соціальний педагог – це вчитель, який завжди готовий допомогти дитині, вислухати її, дати корисну пораду.  Соціальний педагог відіграє роль щирого та відвертого друга школяра, з яким завжди можна поділитися горем, вилити душу, знайти прихистку.

              Також він виявляє учнів, які потребують соціальної допомоги. Це діти, які в силу своїх здібностей не можуть засвоїти шкільної програми. Це діти, які переживають стреси в колективі однолітків у школі чи в сім'ї. Це хворі діти з тими чи іншими вадами, або ж школярі які долучилися до наркотиків, алкоголю.

            Це педагогічний працівник, який активно співпрацює з різноманітними органами: службами у справах дітей, сім’ї, молоді та спорту, органами поліції, працівниками районної лікарні, тісно співпрацює з психологічною службою району та психолого-педагогічною службою шкіл міста.

            Соціальний педагог також допомагає обдарованим дітям.

             Основною метою діяльності соціального педагога в  Криворізької гімназії № 101 є: вивчення особливостей життєдіяльності та індивідуального розвитку особистості або групи, внесення позитивних змін у процес взаємин між ними; профілактика небажаних форм поведінки, навчання підлітків здоровому способу життя; соціалізації для більш повного розкриття внутрішнього потенціалу учнів, батьків, вчителів; допомога у вирішенні конфліктних ситуацій; організація соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу. Психологічне забезпечення та підвищення ефективності психологічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя  усіх учасників цього процесу: учнів, батьків, педагогічних працівників; забезпечення психологічної стійкості учасників освітнього процесу, які постраждали від російської збройної агресії.

Основні завдання соціально-психологічної служби КГ  № 101 полягають у наступних напрямках:

-         інформування з проблем торгівлі людьми ;

-         інформування з питань запобігань та протидії домашньому насильству в умовах воєнного стану в Україні;

-         формування у здобувачів освіти національних та європейських цінностей;

-         інформування про вплив на наслідки наркотичних, психоактивних речовин, алкоголю та тютюнопаління;

-         ознайомлення учасників освітнього процесу із загрозами, які може нести Інтернет ( шахрайство, спам, кібер- булінг);

-         ознайомлення учасників освітнього процесу із алгоритмом дій у разі увімкнення повітряної тривоги;

-         популяризація ненасильницької моделі поведінки;

-         формування моральної поведінки, активної життєвої позиції, єдності слова і діла в особистості , готовності брати активну участь у житті своєї держави;

-         ознайомлення педагогів та батьків здобувачів освіти з основними закономірностями та умовами сприятливого розвитку дитини.

                Завдання соціального педагога:

- створення сприятливого психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективах;

- профілактика негативних явищ і пропаганда здорового способу життя;

- соціально – педагогічний супровід дітей пільгового контингенту;

- профілактика саморуйнівної поведінки та жорстокого поводження;

- робота з розвитку міжособистісних стосунків.  

              Очікуваний результат :

- подолання кризових станів.

- виключення випадків булінгу (цькування), домашнього насильства та  дискримінації серед учасників освітнього процесу;

- подолання питань адаптації серед учнівської молоді;

- підвищення відповідальності учнів, формування здатності протистояти  негативному впливу однолітків, дорослих та кризовим ситуаціям. 

- збереження та поліпшення психічного здоров’я учасників освітнього процесу.

            Методична проблема, над якою працює заклад освіти: «Формування соціальних компетентностей учнів як умова успішної самореалізації особистості в соціумі.»

            Проблема соціального педагога: «Соціально-педагогічна адаптація та інтеграція дітей з саморуйнівною поведінкою»

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.     Сприятливий мікроклімат у родині.

2.     Спільна діяльність членів сім’ї, що

3.     Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.     Спільний життєвий світогляд.

5.     Оптимістичні настрої родини.

6.     Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.     Шанування членів родини, повага до старших.

8.     Бережливе ставлення до природи.

9.     Активна участь дітей у сімейному житті.

10.    Відсутність насилля в родині.

11.    Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.    Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.    Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ

             Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.

4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.